Три недоброчесних на місце у Вищій раді правосуддя – аналіз кандидатів від ЧЕСНО. Фільтруй суд!

Наприкінці грудня відбудеться дві важливі події, під час яких буде обрано 6 нових членів Вищої ради правосуддя – одного із ключових органів суддівського врядування.

19-20 грудня  під час XVI позачергового З’їзду суддів України 273 делегатів з усієї України обиратимуть 4 членів  Вищої ради правосуддя. Майже у ті ж дати 20-21 грудня року відбудеться з’їзд прокурорів України, на якому обиратимуть 2 членів ВРП на місця Нежури та Комкова, у яких вже в квітні 2019 закінчуються повноваження.

Судова реформа передбачає оновлення суддівського корпусу, яке неможливе без якісного та авторитетного складу органів суддівського врядування. Саме тому претенденти на місця у Вищій раді правосуддя мають відповідати критеріям доброчесності, однак не всі претенденти можуть похизуватися політично незаангажованим минулим, винесенням правомірних рішень, прозорими статками та етичною поведінкою.

Позмагатись за посади у Вищій раді правосуддя від суддівського корпусу вирішили 23 кандидати. За квотою від з’їзду прокурорів за посади змагатимуться 5 кандидатів. Рух ЧЕСНО в рамках кампанії ЧЕСНО. Фільтруй суд! проаналізував кандидатів та виявив, що 12 з представників суддів та 4 кандидати від прокурорів не відповідають критеріям доброчесності, відповідно до методології оцінки доброчесності кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.

 

Недоброчесні кандидати у Вищу раду правосуддя від суддівської спільноти

Процик Марія Василівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова  у 1984 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1993 році у  Центральному районному суді міста Одеси. У 2003 році призначена суддею Приморського районного суду міста Одеси. З 2003 року обрана на посаду судді безстроково Приморського районного суду міста Одеси. У 2006 році обрана безстроково суддею апеляційного суду Одеської області. У 2016 році Процик Марію Василівну звільнили з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Перед початком кар’єри судді працювала в органах внутрішніх справ.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Декларація за 2013

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Процик Дмитро Васильович (син судді) – з 2009 по 2013 працював на посадах (помічник, старший помічник прокурора, старший прокурор) в прокуратурі Комінтернівського району Одеської області, а протягом 2013-2014 років прокурором відділу Управління захисту прав і свобод громадян прокуратури  Одеської області.

Недотримання норм професійної етики

За інформацією, що міститься в рішенні Громадської ради доброчесності, суддя Процик у 1997 році отримала у власність квартиру у м. Одеса площею 56,1 кв.м. У той же час, за інформацією Громадської ради доброчесності, у 2009 році на засіданні президії Апеляційного суду Одеської області було прийнято рішення про надання судді службової квартири. При цьому Громадська рада доброчесності припускає, що у 2010 році суддя продала квартиру, яка була отримана у власність у 1997 році, а 2011 році суддя приватизувала нову квартиру, отриману як службове житло, повторно реалізувавши своє право на приватизацію. Таким чином, суддя своїми діями унеможливила передачу вищевказаної квартири іншим державним службовцям, які потребуватимуть службового житла, після звільнення Процик з посади судді та фактично використала своє службове становище в особистих цілях.

Додатково

1) Брала участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у 2016-2017 рр, однак за результатами кваліфікаційного оцінювання набрала 701,75 балів, що не дозволило їй увійти до списку 30 суддів, рекомендованих на призначення на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2) Громадська рада доброчесності у своєму рішенні також звертає увагу на велику кількість неточностей та помилок, що їх допускала суддя при заповненні майнових декларацій 2013 – 2015 років.

Волкова Олена Іванівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Одеський державний університет ім. І.Мечнікова  у 1996 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 2003 році у Южноукраїнському міському суді Миколаївської області. У 2009 році обрана на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безстроково.

Перед початком кар’єри судді працювала в Державній виконавчій службі.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016  

Електронна декларація за 2017

Недотримання норм професійної етики

Як вбачається з рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Волкова здійснюючи свою професійну діяльність, неодноразово допускала неприпустимі висловлювання щодо колег та сторін у справі. Також, на думку дисциплінарної палати, суддя Волкова порушила порядок заявлення самовідводу у кримінальному провадженні.

З огляду на зазначене дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. допустила порушення правил суддівської етики.

У зв’язку з цим дисциплінарна палата вирішила притягнути суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкову Олену Іванівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення її з посади судді.

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

За інформацією з веб-порталу “Депо.Миколаїв”, у травні 2016 року суддя Волкова О.І. відмовила у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою відносно Шпака С.В., який підозрювався у ймовірному вчиненні розпусних дій щодо 10-річної дівчинки. Апеляційний суд Миколаївської області скасував це рішення та обрав запобіжний захід у вигляді тримання від вартою.

Додатково

1) 24 березня 2017 року суддя Волкова подала заяву до Вищої ради правосуддя про незаконне втручання в її діяльність з боку службовців СБУ в Миколаївській області. Як зазначає суддя Волкова службовці блокували її роботу, не дозволяли покинути кабінет з метою зачитання протоколу про адміністративне правопорушення. Суддя пов’язує зазначені дії зі своїм виступом на XIV позачерговому з’їзді суддів України, який проходив 14-15 березня 2017 року, де вона вказувала на тиск з боку судової системи і незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу в суді, де працює.

2) Як зазначено на веб-порталі “Закон і Бізнес”, у 2012 році Вища кваліфікаційна комісія суддів перевіряла роботу Волкової О.І. у зв’язку із тим, що на суддю надійшла скарга від прокурора та голови суду, в якому вона працює. Підстави, які стали причиною для скарги прокурора (зокрема, те, що суддя відкладаючи розгляд справи не призначає точної дати) суддя заперечувала, однак на запитання членів ВККС про скаргу від голови суду не відповіла нічого. У 2012 році на засіданні ВККС Волкова О.І. зазначила, що помічник прокурора здійснював на неї тиск, а також подав до ВККС скаргу із неправдивими відомостями на суддю.

3) Олена Волкова брала участь в конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, однак  за результатами кваліфікаційного оцінювання отримала менший за мінімально допустимий бал для анонімного письмового тестування (42,75 балів).

Прудивус Олег Васильович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого у 1996 році.

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2007 році у Запорізькому окружному адміністративному суді. З 2007 року обіймає посаду голови суду. З 2012 року обраний на посаду судді безстроково.

Перед початком кар’єри судді займався індивідуальною адвокатською діяльністю.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

Як вбачається з реєстру судових рішень, суддя Прудивус Олег Васильович у січні 2014 року прийняв постанову, якою заборонив Запорізькій міській молодіжній громадській організації “Центр патріотичного виховання молоді «Пересвіт» проведення 21 січня 2014 року зборів, мітингів, пікетів, походів та демонстрацій, тощо біля будівлі прокуратури Запорізької області. Таким чином, було обмежено громадянам реалізацію права на мирні зібрання.

Однак, у 2016 році Вища рада юстиції відмовила у відкритті стосовно нього дисциплінарної справи за фактом винесення вищевказаного рішення.

Протасов Володимир Ілліч

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Харківський юридичний інститут імені Ф.Е. Дзержинського у 1985 році.

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1994 році у військовому суді Харківського гарнізону. З 2000 року обраний на посаду судді безстроково У 2010 обраний суддею апеляційного суду Харківської області. У 2018 році переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду.

Перед початком кар’єри судді займався адвокатською діяльністю.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Протасов Арсеній Володимирович (син) – з липня 2017 року обіймає посаду старшого слідчого Військової прокуратури сил АТО. До цього часу, з травня по липень 2017 року працював слідчим Військової прокуратури Донецького гарнізону; з 2016 по 2017 роки був прокурором Військової прокуратури Житомирського гарнізону; з 2015 по 2016 роки обіймав посаду слідчого Військової прокуратури Харківського гарнізону; з 2014 по 2015 роки був прокурором Військової прокуратури Харківського гарнізону.

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2011-2015 роки:

  1. Протасова Ольга Михайлівна (колишня дружина) – з 2012 по 2017 роки обіймала посаду судді Білоцерківського районного суду Київської області; з 2003 по 2012 роки була суддею Червонозаводського районного суду міста Харкова.

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

За інформацією видання “Дзеркало тижня” та реєстру судових рішень, суддя Протасов у складі колегії постановив ухвалу, якою з лідера Харківських сепаратистів Юрія Апухтіна було знято обвинувачення у публічних закликах до насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади та звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Як повідомляє видання “Цензор.нет”, у березні 2014 року Апухтін оголосив про створення руху “Юго-Восток” та заявив, що рух вимагатиме створення Південно-Східної федеративної республіки, а також надання російській мові статусу державної. Свою проросійську позицію Апухтін неодноразово демонстрував на організованих мітингах. У квітні 2014 року Юрій Апухтін був заарештований за підозрою в організації масових заворушень, включаючи штурм Харківської ОДА, а також закликів до створення “ХНР” і “Конституції ХНР”.

У подальшому, як зазначається на веб-сайті “Цензор.нет”, Юрія Апухтіна було передано представникам терористичних організацій у рамках обміну та повернення полонених українських військовослужбовців.

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

Згідно із деклараціями за 2015, 2016 і 2017 роки, у власності судді перебуває квартира площею 49,7 кв.м у м. Києві (дата набуття права – 29.12.2012). Однак, у деклараціях за 2013 і 2014 роки відомості про вказане майно відсутні.

Додатково

За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 23 березня 2018 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Протасова В.І. займаній посаді судді.

Ткаченко Олександр Васильович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Харківський юридичний інститут у 1987 році.  

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1988 році у Заводському районному суді м. Миколаєва як виконувач обов’язків народного судді, з 1990 року обраний народним суддею цього ж суду. 1992 року призначений суддею господарського суду Миколаївської області.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Непрозорість статків

Згідно з деклараціями за 2015, 2016 та 2017 роки Ткаченко О.В. має право користування земельною ділянкою площею 400 кв.м. з 2004 року. Однак, у декларації за 2014 рік відомості про вказане майно відсутні.

Додатково

1) Брав участь у конкурсі на посаду члена Вищої Ради Правосуддя в 2017 році.

Саранюк Василь Іванович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка у 1987 році.  

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1996 році у Господарському суді міста Києва, де з квітня по червень 2007 року виконував обов’язки голови суду і з 2007 по 2011 був головою суду. 2011 року обраний суддею Вищого господарського суду України, 2016 року був звільнений.  

Перед початком кар’єри судді працював в органах прокуратури на посадах слідчого прокуратури, помічника прокурора та прокурора (1987-1996).

Повна біографія кандидата за посиланням.

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки,

  1. Іванов Вадим Петрович (чоловік доньки кандидата) – з 2015 року є керуючим партнером, адвокатом АО “СЕЕ Атторнейс”.

Статки

Декларація за 2013 рік

Декларація за 2014 рік

Електронна декларація за 2015 рік

Електронна декларація за 2016 рік  

Електронна декларація за 2017 рік

Відповідність стилю життя задекларованим доходам та прозорість статків

1) Згідно з декларацією за 2017 рік, на праві спільної власності (по 25%) з 2002 року у судді та його дружини перебуває житловий будинок загальною площею 275 кв. м. у с.Петропавлівська Борщагівка. Однак, у деклараціях за 2015 та попередні роки відомості про цей будинок відсутні.

У поясненнях Громадській раді доброчесності суддя зазначає, що у попередніх деклараціях вказував даний житловий будинок, не вказуючи частку власності у майні, що, на думку Громадської ради доброчесності, є порушенням законодавства, що передбачає обов’язок декларування загальної площі об’єкта нерухомого майна із вказівкою на розмір частки власності у такому майні.

Дотримання норм професійної етики

Видання “Дзеркало тижня” вказує на ймовірну причетність кандидата Саранюка до схеми, за якою головою Господарського суду міста Києва став Артур Ємельянов: у січні 2011 року Саранюк В.І., обіймаючи посаду голови господарського суду м. Києва, написав заяву про перехід й був переведений 13 січня 2011 року до Вищого господарського суду України, тоді як наступного дня на посаду судді господарського суду м. Києва з господарського суду Донецької області було переведено А. Ємельянова, призначеного головою суду через 11 днів, 25 січня 2011 року.

Як зазначає Громадська рада доброчесності, суддя підтвердив, що перехід на посаду судді Вищого господарського суду відбувся під тиском з боку голови цього суду Віктора Татькова та був пов’язаний із переведенням на посаду судді Господарського суду м. Києва Артура Ємельянова.

Додатково

1) У 2011 році захистив кандидатську дисертацію у Міжрегіональній академії управління персоналом.

2) Брав участь у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, отримавши 659,33 балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, що не дозволило йому увійти до списку 30 суддів, рекомендованих на призначення на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3) Як зазначається у Висновку Громадської ради доброчесності, 18 червня 2013 року Шевченківським районним судом постановлено ухвалу про внесення відомостей щодо кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, начебто вчиненого кандидатом. Однак, у поясненнях до висновку кандидат стверджує, що згадане провадження від 26 липня 2013 року було закрите.

Шелест Світлана Богданівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Прикарпатський університет імені Василя Стефаника у 1997 році.  

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1999 році у арбітражному суді Івано-Франківської області, з 2004 року обрана на посаду судді безстроково. 2008 року обрана на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду, з 2010 року – суддя Київського апеляційного адміністративного суду. 2018 року була переведена на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду

Перед початком кар’єри судді працювала в Івано-Франківському обласному суді на різних посадах: архіваріус, секретар суду, секретар судових засідань, старший консультант (1991-1999).

Повна біографія кандидата за посиланням.

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків за 2013-2017 роки:

  1. Шелест Вікторія Володимирівна (донька) – з 2017 року працює юристом ЮФ “АйСіЕф”, з 2016 року має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Статки

Декларація за 2013

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

1) Згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя Шелест С.Б. головувала в колегії суддів, яка постановила ухвалу про залишення без задоволення апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, якою було підтверджено законність рішення Київської міської ради у частині передачі садиби і будинку українського художника В.Д. Орловського, а також меморіального будинку, в якому жив український художник М. К. Пимоненко, що знаходяться у центрі м. Києва,  у власність ТОВ “Фонд розвитку будівельних ініціатив”.
За повідомленням автора статті, при розгляді справи не було взято до уваги, що вказані будівлі були взяті на облік та під державну охорону як пам’ятки історії та культури місцевого значення рішеннями виконкому Київської міської ради у 1970 та 1984 роках.

Пояснення судді Шелест С.Б.

2) Згідно з інформацією, викладеною у пояснювальній записці до проекту Постанови Верховної Ради України “Про особливості відповідальності суддів причетних до масових фальсифікацій виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року”, суддя Шелест С.Б. була у складі колегії, яка задовольнила апеляційну скаргу представника Партії Регіонів та визнала неправомірними дії дільничної виборчої комісії щодо недопущення офіційного спостерігача у приміщення для голосування на виборах народних депутатів України у 2012 році в одномандатному виборчому окрузі №94.
Як зазначено у пояснювальній записці, рішення суду стало підставою для скасування голосування 1253 громадян, які здійснили своє волевиявлення на виборах народних депутатів в одномандатному виборчому окрузі №94.
Згідно зі звітом Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ у виборчому окрузі 94 (Київська область) ОВК скасувала результати голосування на 27 виборчих дільницях, на яких було віддано загалом 31 205 голосів у загальнодержавному та одномандатному виборчому округах. Підставою для скасування результатів голосування на кожній з цих виборчих дільниць було обмеження прав спостерігачів кандидата від Партії регіонів під час підрахунку голосів. У результаті цього кандидат від Об’єднаної опозиції – “Батьківщини” втратив близько 6 500 голосів, першу позицію у виборчому окрузі на користь кандидата від Партії регіонів.
Як зазначає Громадська організація “Опора”, такий результат став можливим через дії політично заангажованих ОВК, неправомірне втручання правоохоронних органів та суперечливі рішення судів.
За наслідком скасування результатів голосування з боку ОВК на підставі численних рішень судів про нібито недопущення офіційних спостерігачів у приміщення для голосування Центральною виборчою комісією було прийнято постанову, якою встановлено неможливість достовірного встановлення результатів волевиявлення виборців у частині обрання народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 94.

Пояснення судді Шелест С.Б.

Непрозорість статків

За інформацією видання “Bihus.info”, суддя Шелест у січні 2015 року стала власницею трикімнатної квартири в центрі столиці. Елітну нерухомість в «Липській вежі», ринкова вартість якої, за даними журналістів, – від 20-ти до 50-ти мільйонів гривень судді подарували. У 2015 році, згідно з даними декларації, суддя отримала три подарунки у негрошовій формі на загальну суму 2 млн. 833 тис. 163 грн від родичів. При цьому журналістами так і не було отримано пояснень, хто саме і за яких обставин подарував судді таку нерухомість.

Пояснення судді Шелест С.Б.

Додатково

За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 11 травня 2016 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Шелест С.Б. займаній посаді судді.

Груіцька Людмила Олександрівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом  у 1997 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 2001 році у Краматорському міському суді Донецької області. У 2007 році обрана суддею Краматорського міського суду Донецької області безстроково. У 2013 році Груіцьку Людмилу Олександрівну призначено на посаду судді Апеляційного суду Донецької області.

Перед початком кар’єри судді працювала юрисконсультом.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Декларація за 2013

Декларація  за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація  за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки, Бондаренко Вікторія Вікторівна (донька судді) –  з 2012 по 2015 рік працювала начальником юридичного відділу в ТОВ “Криворіжспецтранс”, а з 2005 по 2010 рік працювала юрисконсультом у ТОВ “Юридична фірма Патронат”. З 2010 по 2012 рік була головним спеціалістом по правовому забезпеченню управління безпеки у ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”.

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

1) Відповідно до декларації за 2015 рік суддя вказала дохід чоловіка від відчуження рухомого майна у розмірі 49 000 грн. У декларації за 2014 рік вказаний лише один автомобіль, який є власністю чоловіка судді  – Hyundai Tucson, який суддя вказує як власність чоловіка в наступних деклараціях за 2015, 2016 та 2017 роки. Імовірно, було відчужено інший транспортний засіб, який суддя не вказувала у майнових деклараціях.

2) Як зазначено у рішенні Громадської ради доброчесності, у деклараціях за 2015 та 2016 роки суддя вказала, що чоловіку належить частка власності на квартиру у м. Краматорську площею 62,7 кв. м у розмірі 25%. У декларації за 2017 рік суддя зазначила, що ця квартира повністю належить чоловіку судді. Витрати на придбання квартири у власність суддя не задекларувала.

Додатково

1) За інформацією Громадської ради доброчесності, зять судді, Бантуш Володимир Костянтинович, був обраний депутатом Криворізької міської ради від “Партії регіонів” та працював у ТОВ “Метінвест Холдинг”, кінцевим бенефіціарним власником якого є Ахметов Р. Л. У квітні 2013 року Бантуша В. К. було призначено позаштатним радником Колєснікова Д. В. Також за інформацією видання “Дзеркало тижня” Бантуш фігурує в справі про вбивство директора слов’янської телекомпанії “Тор” Ігоря Александрова.  Донька судді, за інформацією з досьє, разом з зятем Бантушем В. К. двічі перетинала український кордон та відвідувала окуповану територію АР Крим.

2) За інформацією Громадської ради доброчесності та  інформацією з досьє судді в період з 2014 по 2016 роки її зять, Бантуш В.К., придбав у м. Краматорську Донецької області 18 квартир. Водночас, дохід зятя судді за період з 2012 по 2016 роки включно склав 671 435 грн, з яких 236 600 грн – спадщина, а 300 000 грн – дохід від відчуження рухомого майна. Джерела походження коштів на придбання такої кількості квартир невідомі.

3) У 2017 році була кандидатом до Конституційного Суду України.

4) У 2018 році була кандидатом до Вищої ради правосуддя.

Іванова Лариса Броніславівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка 1983 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1996 році у Арбітражному суді міста Києва (з 2001 – Господарський суд міста Києва). З 2002 по 2011 рік була заступником голови суду). У 2017 році була обрана на посаду судді Вищого господарського суду України. У 2018 році переведена на посаду судді Господарського суду міста Києва.

Перед початком кар’єри судді працювала юрисконсультом.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Декларація за 2013

Декларація за 2014

Електронна декларація  за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків кандидата за 2013-2017 роки:

  1. Іванов Антон Володимирович (син) – з 2014 року працює суддею Господарського суду Луганської області.
  2. Іванова Галина Володимирівна (донька) – з 2008 року працює приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
  3. Сокуренко Лариса Віталіївна (дружина брата) – з 2009 року працює суддею Господарського суду Київської області.

Недотримання норм професійної етики

  1. Згідно з висновком Громадської ради доброчесності, Іванова Л.Б. під час інтерв’ю, в якому йшлося про джерела набуття суддею будинку в закритому котеджному містечку, Іванова Л. Б., з метою посилення аргументації стосовно походження коштів на будівництво, повідомила журналістам недостовірні відомості. Зокрема, суддя сказала, що вона разом з чоловіком  працювала в Сибіру протягом 10 років. Однак, Громадська рада доброчесності у рішенні звертає увагу на те, що в досьє судді вказано, що вона 4 роки проживала з чоловіком у місті Іркутськ за місцем його служби та у подальшому 5 років проживала з чоловіком у Німеччині, де він служив у групі радянських військ. При цьому зауважено, що у Німеччині Іванова не працювала.
  1. Згідно з висновком Громадської ради доброчесності, під час розгляду господарського спору суддя дозволила коментувати перспективи кримінального провадження, у якому вона не брала участі, і схвально висловилась щодо позиції захисту в кримінальній справі.
  1. Згідно з висновком Громадської ради доброчесності, колишній суддя Господарського суду м. Києва повідомляв про втручання у відправлення ним правосуддя з боку Івановою Л.Б., яка у період 2004-2010 рр. перебувала на посаді заступника голови Господарського суду м. Києва, через дружину свого рідного брата Сокуренко Л.В., яка працювала у її приймальні на посаді радника заступника голови Господарського суду м. Києва.
  1. Згідно з висновком Громадської ради доброчесності, суддя Іванова неодноразово виносила рішення (1,2,3,4,5,6,7) у справах, у яких фігурував НАК Нафтогаз України, де працював син судді на посаді юриста. За повідомленням Громадської ради доброчесності, ці обставини свідчать про порушення суддею принципу неупередженого розгляду судових справ, оскільки суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
  1. Відповідно до висновку Громадської ради доброчесності, у кримінальному провадженні щодо незаконного втручання екс-голови та екс-заступника ВГСУ Татькова та Ємельянова у роботу автоматизованої системи документообігу суду відсутні відомості про те, що на суддя Іванова отримувала справи внаслідок безальтернативного розподілу. Однак, зазначено, що вона систематично брала участь у розгляді справ у складі колегій разом з такими суддями. У зв’язку із цим Громадська рада доброчесності зазначає, що протягом тривалого часу суддя не лише не вчиняла активних дій з метою припинення системного незаконного впливу на процеси розподілу справ, але й щонайменше пасивно сприяла цим процесам. А коли ці факти було викрито, не вживала активних дій з метою сприяння ефективному розслідуванню цих справ.

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

1) Як зазначає Громадська рада доброчесності, згідно з деклараціями за 2015 та 2016 роки, суддя та її чоловік володіє двома елітними квартирами у 19-поверховому будинку в Оболонському районі міста Києва, сумарною площею 166,4 кв.м, двома квартирами в м. Києві площею 55,1 та 42 кв.м,  земельною ділянкою в Старих Петрівцях, квартирами м. Києві, що набуті внаслідок дарування, вартість яких не декларується, трьома земельними ділянками, сумарною площею 3000 кв. м., у м.Києві, земельною ділянкою у передмісті Києва (Віта-Поштова) площею 1200 м. кв., не введеним в експлуатацію будинком площею 409 м. кв. у м. Києві на одній з зазначених земельних ділянок, автомобілем HONDA CR-V (придбаним в 2011 році на ім’я дочки, але який перебуває в користуванні і розпорядженні Іванової Л.Б.) 2011 року випуску, та автомобілем MITSUBISHI PAJERO 1999 року випуску. Крім того, син Іванової Л.Б. в 2009 році (на той час він не набув адвокатського свідоцтва і проживав з батьками) придбав новий автомобіль Audi A-5.

За висновком Громадської ради доброчесності, лише за офіційними даними власних декларацій, сім’я Іванових витратила за 9 років (з 2002 по 2011) на придбання нерухомості і цінного майна приблизно 259 тис. доларів США, що перевищує суму їх офіційних доходів за цей період.

2) Як зазначає Громадська рада доброчесності, у 2015 році сукупна житлова площа сім’ї Іванових (без урахування майна дітей і незавершеного будинку площею 409 м. кв.) складала, за даними декларації Кандидата, 378,1 м.кв., на утримання якої з розрахунку 30 грн. за 1 м.кв. в місяць (в цінах 2015 року) мало б витрачатися щонайменше 130 тис. грн. на рік. Витрати на закордонні подорожі (лише в 2016 році Іванови двічі виїзжали в Туреччину на 2 тижні і один раз в Словаччину на 5 днів автівкою, в 2015 році вони перебували за кордоном сумарно майже місяць), включаючи вартість палива і авіаперельотів приблизно оцінюються в сумі 150 тис. грн. на рік (якщо взяти приблизно 1,5 тис. доларів США з особи за двотижневу поїздку і курс 25 грн за долар США).

Таким чином, на думку Громадської ради доброчесності, задекларований дохід Кандидата 274 тис. грн. за 2015 рік вже не взмозі покрити витрат на утримання нерухомості і закордонні поїздки.

Додатково

1) Брала участь у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за результатами іспиту отримала 161,25 балів, однак, припинила участь у конкурсі за власним бажанням.

Бойко Олександр Юрійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ у 2001 році. Закінчив Інститут підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії у 2005 році.

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2012 році у Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя.

Перед початком кар’єри судді з 2001 по 2004 працював в управлінні Державного департаменту з питань виконання покарань рівненської області. З 2005 займався індивідуальною юридичною практикою. З 2006 по 2007 працював спеціалістом-юрисконсультом в Управлінні з контролю за використанням та охороною земель в Рівненській області. До 2010 року працював юристом на підприємстві. У 2011 році отримав право на зайняття адвокатською діяльністю, однак його було зупинено у зв’язку з несумісністю.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки, Смоловик Олеся Юріївна (сестра) – з 2017 року займається адвокатською діяльністю.

Недотримання норм професійної етики

Як вбачається з відеозапису, опублікованого на веб-порталі Youtube.com, під час розгляду справи, суддя Олександр Бойко допускав неетичні вислови щодо учасників процесу та інших присутніх слухачів засідання, а також застосував до одного з учасників процесу фізичну силу.

Причетність до кримінальних правопорушень

Як повідомляє “Громадське. Запоріжжя”, у серпні 2017 працівниками обласної прокуратури Запорізької області Олександру Бойко було повідомлено про підозру у постановленні завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Зокрема, підставою для повідомлення судді підозри стало прийняття трьох рішень щодо закриття кримінальних проваджень. Як вказує Олександр Бойко, у 2018 році обвинувальний акт було повернено прокуророві.

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

Як вбачається з рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Олександр Бойко, вийшов за межі повноважень та постановив ухвали у двох кримінальних справах, якими зобов’язав прокурорів прийняти постанови про закриття кримінальних проваджень, чим фактично позбавив можливості притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності.

Зокрема, 19 квітня 2017 року суддя Бойко постановив ухвалу у справі щодо можливого отримання неправомірної вигоди особою, за вирішення питання стосовно реалізації саду ДП «Дослідне господарство «Відродження» площею 28 га. Зазначеною ухвалою суду було задоволено скаргу підозрюваного на бездіяльність прокурора та скасовано постанову прокурора Запорізької області про відмову у задоволенні клопотання підозрюваного про закриття провадження, а також зобов’язано прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження. Як вказує Третя дисциплінарна палата, аналогічною є ухвала судді у кримінальній справі щодо шахрайства. Тому, згідно із процесуальним законодавством постанова про відмову у закритті кримінального провадження не входить до переліку рішень, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Слідчий суддя зобов’язаний був відмовити у відкритті провадження за скаргою, адже такі скарги розглядаються лише під час підготовчого провадження у суді з безпосереднім дослідженням судом матеріалів провадження, доказів сторін, допитом свідків, чого зроблено не було. Таким чином, дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя не мав правових підстав для прийняття таких рішень, якими Олександр Бойко фактично виключив можливість притягнення осіб до кримінальної відповідальності.

В результаті, Третя дисциплінарна палата вирішила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат, направленням судді до Національної школи суддів для підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням.

Олександр Бойко оскаржував дане рішення, однак Вища рада правосуддя залишила рішення дисциплінарної палати без змін. На підставі подання Третьої Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя прийняла рішення відсторонити суддю від здійснення правосуддя на 6 місяців з позбавленням права на доплати, направленням до школи суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням.

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

У деклараціях за 2015, 2016 і 2017 зазначено, що на праві користування у судді перебувають квартира у м. Запоріжжі площею 43,69 (дата набуття права – 04.11.2014) та автомобіль Hyundai Tucson 2008 р.в (дата набуття права – 21.09.2014). Однак, у декларації за 2014 рік відомості про вказане майно відсутні.

Орлянська Валентина Іванівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчила Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого у 1991 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1992 році на посаді судді Ленінського районного народного суду м. Луганськ. У 2002 була обрана безстроково суддею Апеляційного суду Луганської області. З 2010 по т.ч. є суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Перед початком кар’єри судді працювала стажистом судді Жовтневого та Ленінського районних судів.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Бережна Світлана Володимирівна (дочка) – з 2015 року працює суддею Апеляційного суду Житомирської області; до цього часу з 2007 року працювала суддею Апеляційного суду Луганської області.
  2. Гурська Дарья Миколаївна (племінниця) –  з 2017 року працює помічником судді в Міловському районному суді Луганської області; до цього часу з 2011 по 2012 рік працювала консультантом Міловського районного суду Луганської області; з 2012 по 2017 рік працювала секретарем суду в Міловському районному суді Луганської області.

Недотримання норм професійної етики

1) Відповідно до правил заповнення та подання декларації доброчесності судді, у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює. Громадською радою доброчесності було встановлено, що суддя повідомила неправдиві відомості у декларації доброчесності, оскільки не вказала інформацію про ухвалення рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Подвезько проти України”.

2) Згідно з інформацією, що міститься у висновку Громадської ради доброчесності, суддя Орлянська разом з чоловіком і донькою у 1998 році приватизувала житло у м. Луганськ. В свою чергу, згідно із декларацією за 2012 рік суддя отримала службове житло, а саме квартиру загальною площею 91,00 кв. м. у Києві, яку згодом також приватизувала. Таким чином Громадською радою радою доброчесності було встановлено, що суддею була порушена норма законодавства щодо неможливості використання права на приватизацію повторно, що може свідчити про використання суддею свого статусу для особистих потреб.

Додатково

  1. Брала участь в конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального  суду у складі Верховного Суду, однак за результатами кваліфікаційного оцінювання набрав 629,25 балів, що не дозволило їй увійти до списку 30 суддів, рекомендованих на призначення на посаду судді Касаційного кримінального  суду у складі Верховного Суду.
  2. У 2017 році була кандидатом на обрання членом Вищої ради правосуддя  з’їздом суддів України.

Кузьменко Володимир Володимирович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Національну юридичну академію України у 1995 році.

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1996 році в Олександрійському міському суді Кіровоградської області. У 2001 обраний безстроково. З 2002 обіймає посаду судді Печерського районного суду м. Києва. З 2009 був суддею Київського апеляційного адміністративного суду. З 2018 переведений до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Перед початком кар’єри працював юристом на підприємствах.

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Кузьменко Ірина Геннадіївна (дружина) – з 2005 по т.ч. має право на здійснення адвокатської діяльності (з 2012 зупинено).

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

  1. За даними реєстру судових рішень суддя Кузьменко В.В. у складі колегії виніс ухвалу, якою залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва щодо встановлення обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони депутатській фракції Політичної партії “УДАР Віталія Кличка” та іншому необмеженому колу осіб проведення заходів з 7 грудня 2013 року по 7 січня 2014 року в центрі Києва.

Розглядаючи питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді Кузьменка, дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час перевірки встановила, що суддею були допущені порушення норм права при розгляді адміністративної справи щодо заборони мирного зібрання, однак ці порушення не є такими, що свідчать про порушення суддею присяги. У зв’язку з цим було прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

Проте, в окремій думці члена Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченка зазначено, що ухвалюючи дане рішення, суддя Кузьменко використав свої повноваження для встановлення заборони загального характеру, явно вийшовши за межі наданих законом повноважень і демонструючи свавілля. Це дозволяє зробити висновок про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку у вигляді «істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя», а можливо – і ознак порушення присяги.

  1. Згідно з інформацією, викладеною у пояснювальній записці до проекту Постанови Верховної Ради України “Про особливості відповідальності суддів причетних до масових фальсифікацій виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року”, суддя Кузьменко В. В. був у складі колегії, яка задовольнила апеляційну скаргу представника Партії Регіонів та визнала неправомірними дії дільничної виборчої комісії щодо недопущення офіційного спостерігача у приміщення для голосування на виборах народних депутатів України у 2012 році в одномандатному виборчому окрузі №94.
    Як зазначено у пояснювальній записці, рішення суду стало підставою для скасування голосування 897 громадян, які здійснили своє волевиявлення на виборах народних депутатів в одномандатному виборчому окрузі №94.
    Згідно зі звітом Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ у виборчому окрузі 94 (Київська область) ОВК скасувала результати голосування на 27 виборчих дільницях, на яких було віддано загалом 31 205 голосів у загальнодержавному та одномандатному виборчому округах. Підставою для скасування результатів голосування на кожній з цих виборчих дільниць було обмеження прав спостерігачів кандидата від Партії регіонів під час підрахунку голосів. У результаті цього кандидат від Об’єднаної опозиції – “Батьківщини” втратив близько 6 500 голосів, першу позицію у виборчому окрузі на користь кандидата від Партії регіонів.
    Як зазначає Громадська організація “Опора”, такий результат став можливим через дії політично заангажованих ОВК, неправомірне втручання правоохоронних органів та суперечливі рішення судів.
    За наслідком скасування результатів голосування з боку ОВК на підставі численних рішень судів про нібито недопущення офіційних спостерігачів у приміщення для голосування Центральною виборчою комісією було прийнято постанову, якою встановлено неможливість достовірного встановлення результатів волевиявлення виборців у частині обрання народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 94.
  1. Згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя Кузьменко В.В.. входив до складу колегії суддів, яка винесла ухвалу про залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, якою було забезпечено позов громадської організації “ГК “НАЖДАК” та зупинено дію постанови ЦВК стосовно оголошення початку виборчого процесу перших виборів депутатів районних у місті Києві рад. У такий спосіб було фактично заблоковано проведення виборів до районних рад у м. Києві.
  1. Суддя Кузьменко входив до складу колегії суддів, яка винесла ухвалу про залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, якою було заборонено проводити мирні зібрання біля НБУ протягом двох місяців (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) вкладникам кредитних союзів “Тринадцята зарплатня”, “Київське кредитне товариство”, “Акорд”, “Всеукраїнське народне кредитне товариство” та “Профіт-Центр 2004”.

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

У деклараціях за 2015, 2016 і 2017 зазначено, що на праві користування у судді перебувають легкові автомобілі Toyota Highlander 2011 р.в. (дата набуття права – 26.04.2011) та Volvo V40 2013 р.в. (дата набуття права – 31.05.2013). Однак, у декларації за 2013 рік відомості про вказане майно відсутні.

Додатково

За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 29 грудня 2016 року Комісія ухвалила рішення про відплвідність Кузьменка В.В. займаній посаді судді.

 

Недоброчесні кандидати у Вищу раду правосуддя від прокурорської спільноти

Оксюта Тарас Григорович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

Освіта: вища юридична. Закінчив Академію державної податкової служби України у 2002 році.

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2005 році у Солом’янському районному суді міста Києва. Був обраний на посаду судді безстроково у 2010 році. Від 2015 року був обраний на посаду заступника голови Солом’янського районного суду м. Києва, у 2017 – переобраний.

Перед початком кар’єри судді працював помічником судді Солом’янського районного суду м. Києва.
Повна біографія кандидата за посиланням.

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків за 2013-2017 роки:

  1. Оксюта Олександр Григорович (брат) – з 2014 року працює помічником голови Окружного адміністративного суду міста Києва. До цього часу, з квітня по червень 2014 року працював помічником судді того ж суду; з 2013 по 2014 рік працював провідним спеціалістом відділу судової статистики в Окружному адміністративному суді міста Києва; з 2012 по 2013 рік працював помічником судді в Київському апеляційному адміністративному суді.
  2. Окшинський Олег Миколайович (двоюрідний брат) – з 2015 року працює старшим інспектором в Управлінні патрульної поліції в місті Києві. До цього часу, з серпня по листопад 2015 року, працював в Управлінні патрульної служби МВС у місті Києві інспектором, з 2011 по 2015 рік – інспектором ДАІ ГУМВС України в місті Києві.

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Непрозорість статків

1) Згідно із декларацією за 2014 рік відсутні відомості про наявність у кандидата чи його родини права власності чи права користування на нерухоме майно, у якому можна постійно проживати.

Законодавство зобов’язує декларувати об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування. Таким чином, кандидат мав би задекларувати житло, у якому він проживає (користується) на будь-яких підставах.

2) У декларації за 2015 рік зазначено, що на праві користування з 2012 року у кандидата перебуває кімната площею 10 кв.м у м. Києві. Проте, у декларації за 2014 рік відомості про цю квартиру відсутні.

3) У матеріалі на сайті “PROSUD” йде мова про те, що в деклараціях до 2016 року зазначалося, що у власності судді є автомобіль Toyota Camry 2008 року випуску, яку він придбав влітку 2015 року за 149 тис.грн. У 2016 році суддя Оксюта продав цей автомобіль за 450 тис. грн., – тобто, ціна автомобіля за рік виросла в 2,5 рази, що, на думку журналістів, говорить або про заниження реальної вартості авто, або про завищення вартості продажу, або ж про комерційні таланти судді Тараса Оксюти.

Причетність до ухвалення сумнівних рішень

За повідомленням з веб-сайту “Кореспондент”, щодо Оксюти Т. Г. у 2013 році було відкрито дисциплінарне провадження у зв’язку з порушенням присяги. Саме суддя Оксюта виніс судове рішення, що було використано для імовірного рейдерського захоплення ТЦ “Глобус” у Києві 2013 року.

За інформацією розслідування “PROSUD”, за фактом винесення рішення щодо захоплення ТЦ “Глобус” Вища рада юстиції розпочала перевірку стосовно судді Оксюти. За тиждень після початку перевірки Тарас Оксюта подав заяву про звільнення з посади судді у зв’язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я. ВРЮ задовольнила цю заяву, однак Верховна рада так і не встигла проголосувати за звільнення судді.

Додатково

1) За інформацією “УкрІнформ”, суддя Оксюта виніс рішення, яким частково задовольнив клопотання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави народному депутату Максиму Полякову, який є фігурантом справи щодо незаконного видобутку бурштину

2) Згідно з декларацією за 2017 рік, кандидат вказав 834 тис. грн прибутку дружини за операціями з цінними паперами та деривативами від ТОВ “І-інвест”. Як повідомляє веб-сайт “Наші гроші”, ТОВ “І-інвест” фігурує в кримінальному провадженні щодо конвертцентрів. На думку правоохоронців,  вказана компанія може бути причетна до схеми незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіки в тіньовий обіг з використанням фіктивних комерційних структур.

3) За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 11 травня 2016 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Оксюти Т.Г. займаній посаді судді.

4) У 2017 році брав участь в обранні нових членів Вищої Ради правосуддя. Увійшов до рейтингу недоброчесних кандидатів до Вищої ради правосуддя за версією кампанії “ЧЕСНО. Фільтруй суд!”.

Брянцев Валентин Леонідович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка у 1998 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру прокурора у 1998 році на посаді помічника прокурора прокуратури Залізничного району міста Києва. З 2000 по 2004 працював прокурором та заступником начальника відділу прокуратури міста Києва. З 2004 по 2011 працював у Генеральній прокуратурі України. З 2011 по 2012 працював прокурором відділу прокуратури міста Києва. З 2012 по 2014 працював у прокуратурі Святошинського району міста Києва. З 2014 по 2015 обіймав посаду прокурора прокуратури Подільського району міста Києва. А з 2015 року працює прокурором відділу прокуратури міста Києва.

 

Перед початком кар’єри в органах прокуратури стажувався у прокуратурі Залізничного району міста Києва

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація  за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Тищенко Ганна Леонідівна (сестра) – з 2006 року обіймає посаду головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби України.
  2. Прасол Ігор Олександрович (двоюрідний брат) –  з 2003 року працює заступником начальника відділу Прокуратури міста Києва.

 

Причетність до порушення прав людини

З матеріалу, розміщеному на сайті видання “Тиждень”, вбачається, що Валентин Брянцев був прокурором у справі, яка стосувалася засудження учасників акції “Україна без Кучми”, яка була проведена 09 березня 2003 року. Як зазначено на веб-сайті Українського кризового медіа-центру, 29 вересня 2003 року ПАРЄ прийняла резолюцію 1346, у якій, серед іншого, йдеться про застосування непропорційних покарань до осіб, які брали участь у політичній демонстрації 9 березня 2001 року і про визнання цих активістів політв’язнями. 6 січня 2016 року Європейський суд з прав людини прийняв остаточне рішення щодо визнання учасників акції «України без Кучми» такими, щодо яких порушено норми Європейської конвенції з прав людини (справа «Карпюк та інші проти України»).

 

Додатково

З матеріалу, розміщеному на сайті видання “Тиждень” та “Gazeta.ua”, вбачається, що Валентин Брянцев був прокурором у справі стосовно активістів, які у травні 2012 року брали участь у показовому закритті

заборонених зал ігрових автоматів в Святошинському районі Києва.

Радіонов Андрій Сергійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого у 2002 році.

 

Кар’єра

З 2002 року працював на посаді слідчого у прокуратурі Святошинського району м. Києва, де у 2007 був переведений на посаду помічника прокурора. З 2008 працював в прокуратурі Обухівського району Київської області. З 2013 по 2014 працював у прокуратурі міста Києва. З 2014 року працює прокурором у Генеральній прокуратурі України.

 

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

Згідно із деклараціями за 2015, 2016 та 2017 роки, відсутні відомості про наявність у кандидата чи його родини права власності чи права користування на нерухоме майно, у якому можна постійно проживати.
Законодавство зобов’язує декларувати об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування. Таким чином, кандидат мав би задекларувати житло, у якому він проживає (користується) на будь-яких підставах.

Матвійчук Віктор Володимирович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка  у 1991 році.

Кар’єра

 

Почав кар’єру прокурора у 1991 році на посаді помічника прокурора прокуратури Комсомольського району міста Херсон. З 1992 по 2011 рік працював прокурором органів прокуратури Херсонської області. З 2011 по 2015 роки займався адвокатською діяльністю. З 2015 року працює на посаді прокурора Дніпропетровської області.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016  

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Матвійчук Лариса Григорівна (дружина кандидата) – з 2012 по т.ч. займається адвокатською діяльністю.

 

Невідповідність стилю життя задекларованим доходам та непрозорість статків

У матеріалі на веб-сайті PROSUD, журналісти звернули увагу на значну кількість нерухомого майна, що перебуває у прокурора та членів його сім’ї. Зокрема, подружжю належить квартира площею 298,8 кв.м у м. Херсон. Також дружина (Матвійчук Ларисі) володіє трьома земельними ділянками, квартирою на 155 кв.м., гаражем, паркінгом, нежитловим приміщенням та офісом на 157 квадратів, який у 2012 році на момент набуття у власність коштував аж 420 000 грн, або, як зазначають журналісти, приблизно 52 000 доларів. Окрім того, як зазначають журналісти порталу PROSUD, донька прокурора – студентка 6 курсу – у серпні 2018 року придбала квартиру площею 142.8 м кв в новобудові недалеко від моря в м. Одеса, а також два паркомісця  по 13 кв. м кожне. Журналісти наводять приклад, що за 3-кімнатну 99 кв. м у цьому будинку просять 158 400 доларів, або 4 389 765 грн. Тому майно кандидата, а також членів його родини, зокрема доньки-студентки, дають підстави сумніватися у джерелах походження коштів на його  купівлю.

 

Недотримання норм професійної етики

Як зазначають журналісти порталу PROSUD, син Віктора Матвійчука – Денис – обіймає посаду прокурора Прокуратури Херсонської області. Проте, в декларації родинних зв’язків кандидата відомостей про сина немає. У той же час законодавство зобов’язує кандидатів зазначати в декларації родинних зв’язків родичів, які є або були працівниками органів прокуратури.

 

Додаткова інформація

За інформацію порталу PROSUD, прізвище Матвійчука згадували разом із  корупційним скандалом, пов’язаним з крадіжкою 62 тисяч труб, через що держава втратила 18 мільйонів гривень. За твердженням правозахисника Олега Мартиненка, кримінальне провадження порушила Херсонська СБУ, але в підсумку справу передали у Миколаївську прокуратуру, де інцидент визнали не крадіжкою, а “реконструкцією” зрошувальної системи. Правозахисник стверджував, тодішні керівники обласної прокуратури отримали персональні вигоди з оборудки.

 

Кандидати у Вищу раду правосуддя від суддівської спільноти

БРЕГЕЙ Роман Іванович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Університет внутрішніх справ у 2000 році.  

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2006 році у Компаніївському районному суді Кіровоградської області. 2011 року обраний на посаду судді безстроково. У 2011 році призначений суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду.

 

Перед початком кар’єри судді працював в органах внутрішніх справ.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2013

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Воєвода-Брегей Мирослава Петрівна (дружина судді) –  з 2011 року є приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу,
  2. Воєвода Світлана Миколаївна (теща) – з 1999 року є приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу,
  3. Голобородько Ігор Вячеславович (двоюрідний брат дружини судді) – з 2006 по 2012 рік обіймав посаду старшого інспектора міграційного контролю та слідчого Красноармійського МРВ ГУ УМВС України в Донецькій області;
  4. Осетрова Яна Олександрівна (дружина двоюрідного брата дружини) – з 2010 року по теперішній час помічник начальника Покровського МВ ГУ НПУ  в Донецькій області.

 

Додатково

 

1) У 2013 році ВРЮ розглядала рекомендацію ВККС про внесення подання про звільнення судді Брегея Р.І. (за дії, вчинені на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області) за порушення присяги та прийняла рішення відхилити таку рекомендацію. Підставою для вказаної рекомендації ВККС щодо звільнення судді став тривалий розгляд суддею справи про лікарську недбалість стоматологів, внаслідок якої, за версією слідства, загинула 24-річна пацієнтка. Зокрема, за інформацією порталу “Закон і бізнес”, суддя Брегей Р. І. розглядав справу протягом 2 років і 3 місяців, призначив близько 30 судових засідань, лише третина з яких відбулась. Крім того, незадовго до спливу строку притягнення обвинувачуваних до відповідальності, суддя призначив експертизу, яка призвела до ще більшого затягування процесу. Журналісти порталу також повідомили, що дружина судді Брегея Р.І. нібито лікувалась у стоматологів, справу яких він розглядав, а після завершення цього лікування суддя заявив самовідвід. Інший суддя завершив розгляд цієї справи після 6 судових засідань, однак, строк притягнення обвинувачуваних до відповідальності, на той момент, уже сплив.

Однак, Вища рада юстиції відмовила у задоволенні рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді Брегея Р. І., визнавши його необґрунтованим. Підстави для такої відмови наведені у поясненні судді.

 

2) За інформацією з сайту “АКУЛАMEDIA”, суддя Брегей у серпні 2016 року долучився флеш-мобу в соціальній мережі Фейсбук, що має назву “Я не боюсь виправдати людину”. Суть ініціативи полягає в тому, щоб судді публікували виправдувальні вироки, в тому числі скасовані, на своїх сторінках в соцмережах, посилаючись на державний реєстр судовий рішень.

 

3) Як повідомляється на  сайті інтернет-видання “Гречка”, суддя Брегей звернувся до Ради суддів України з вимогою захистити свої права, які, на його думку, порушив голова Кіровоградського окружного адміністративного суду Мирошниченко В.С., а саме, умисно не запросив його на збори суддів, на яких обирали керівника суду. Однак, як випливає з листа, суд, визнавши протиправною бездіяльність голови суду щодо сповіщення  про збори суддів, відмовився відновити порушене право, мотивуючи це тим, що такі спори у судах не розглядаються.

 

4) Брав участь в конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, однак вибув з конкурсу, отримавши менший за мінімально допустимий бал за результатами іспиту (119 балів).

 

Брегей Роман Іванович оскаржив рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2017 року №23/зп-17, яким були допущені до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на посаду суддів касаційних судів у складі Верховного Суду конкурсанти, які за результатами кваліфікаційного іспиту не набрали мінімально допустимий бал за виконання практичного завдання (43 особи); сумарно за всі його етапи не набрали 157,50 балів (299 особи). Однак Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні позову.

ДМИТРУК Наталія Юріївна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка  у 2003 році.

 

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 2008 році у Голосіївському районному суді м. Києва. У 2013 році обрана на посаду судді безстроково.

Перед початком кар’єри судді працювала консультантом з юридичних питань.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016  

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Дмитрук Юрій  Павлович(батько) – з 2007 року працює адвокатом, з 2008 до 2014 року був депутатом Київської міської ради;
  2. Дєдов Євгеній Вячеславович (чоловік) – з 2012 року має право на зайняття адвокатською діяльністю
  3. Буток Тетяна Іванівна (двоюрідна сестра) – з 2009 по 2016 працювала помічницею судді в Господарському суді м. Києва,
  4. Дмитрук Валентин Васильович ( двоюрідний брат) – з 2008 року суддя Волинського окружного адміністративного суду,
  5. Дмитрук Петро Павлович (двоюрідний брат) –  2010 року працює в органах ДПІ, а з 2017 року є старшим ОУ з ОВС в управлінні внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в м. Києві.

Додатково

За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 19 липня 2018 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Дмитрук Н.Ю. займаній посаді судді.

ХАРЧЕНКО Микола Сергійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Українську академію внутрішніх справ  у 1996 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1996 році у Вознесенському міському суді Миколаївської області. З 2001 року обраний на посаду судді безстроково. У 2004 році переведений до Вознесенського  міськрайонного суду Миколаївської області. У 2005 році обраний суддею Апеляційного суду міста Севастополя. У 2013  році Харченка Миколу Сергійовича звільнили з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.

 

Перед початком кар’єри судді працював в органах внутрішніх справ. З 2016 Харченко М.С. має право на зайняття  адвокатською діяльністю.

 

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Харченко Наталія Олегівна (дружина судді) –  з 2006 року займається адвокатською діяльністю.
  2. Догарєва Ірина Олегівна (сестра дружини кандидата) – з 2016 року обіймає посаду судді Арбузинського районного суду Миколаївської області.

ЧУМАК Сергій Юрійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Ростовський державний університет у 1996 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2004 році у Жовтневому районному суді міста Маріуполя Донецької області. З 2010 року обраний на посаду судді безстроково. У 2010 році обраний суддею Донецького апеляційного адміністративного суду безстроково. У 2015 році Чумака Сергія Юрійовича було переведено на роботу на посаді судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. У 2018 році призначений на посаду судді Третього апеляційного адміністративного суду.

 

Перед початком кар’єри судді працював у органах прокуратури Донецької області.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Додатково

 

1) Брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у 2016-2017 рр, однак за результатами кваліфікаційного оцінювання набрав 622,25 балів, що не дозволило йому увійти до списку 30 суддів, рекомендованих на призначення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

 

2) У 2017 році висував свою кандидатуру на обрання суддею Конституційного Суду України З’їздом суддів України.

ПУЗИРЕВСЬКИЙ Євген Борисович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Вищу слідчу школу МВС СРСР у 1987 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1994 році у військовому суді Донецького гарнізону. У 1999 році переведений на посаду судді військового суду Луганського гарнізону і призначений головою цього суду. У 2000 році обраний на посаду судді безстроково. У 2000 році повторно призначений головою суду. У 2004 році переведений на посаду судді військового місцевого суду Харківського гарнізону. У 2005 році призначений головою цього суду. У 2010 році обраний на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У 2017 році Пузиревського Євгена Борисовича звільнили з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у зв’язку з поданням заяви про відставку.

 

Перед початком кар’єри судді працював в органах внутрішніх справ Донецької області.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Пузиревська Тетяна Валентинівна (дружина) – з 2008 року дотепер займається адвокатською діяльністю в Юридичній консультації Холодногірського (Ленінського) району м. Харкова.
  2. Пузиревський Іван Євгенович (син) – з 2015 року обіймає посаду прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. До цього часу, з 2014 по 2015 рік працював на посадах старшого прокурора відділу, прокурора відділу у військовій прокуратурі Центрального регіону України; з вересня по жовтень 2014 був старшим прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону; з 2012 по 2014 роки обіймав посаду старшого прокурора Харківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Додатково

 

1) Згідно з декларацією за 2017 рік родина судді володіє значними грошовими коштами у іноземній валюті: 151 200 дол. США (з них 84 000 готівкою), 33 000 Євро (з них 13 000 Євро готівкою).

2) За інформацією з веб-сайту “Громадське” син судді Пузиревський Іван Євгенович брав участь у кримінальному провадженні щодо підрозділу “Торнадо”.

3) Брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у 2016-2017 рр, однак отримав менший за допустимий бал за результатами іспиту (81,75) і вибув з конкурсу.

ДАНИЛЕВСЬКИЙ Максим Анатолійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Одеську національну юридичну академію у 2003 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2016 році у Голопристанському районному суді Херсонської області.

 

Перед початком кар’єри судді з 2001 по 2003 працював юрисконсультом у приватних підприємствах, а також у Державній податковій інспекції у Цюрупинському районі. З 2003 по 2015 працював на різних посадах в органах прокуратури Херсонської області.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Додатково

1) У 2017 році суддя Данилевський Максим Анатолійович пройшов стажування в судових палатах Апеляційного суду Херсонської області.

ГИРИЧ Сергій Васильович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка в 1989 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1991 році у Личаківському районному суді міста Львова. У 2003 році обраний на посаду судді Личаківського районного суду міста Львова безстроково.
Перед початком кар’єри судді працював стажистом.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

1) Алєшко Андрій Сергійович (племінник дружини) – з 2014 року працює адвокатом;

2) Хоменко (Гирич) Марина Валеріївна (племінниця) – з 2016 по 2018 рік працювала інспектором сектору інформаційної підтримки Харківського ВП ГУНП в Харківській області, до цього, з 2008 по 2016 рік працювала в органах міліції (поліції).

 

Статки

Декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Додатково

Брав участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя.

КРАСНОЩОКОВА Наталія Степанівна

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчила Харківський юридичний інститут ім. Дзержинського у 1987 році.

 

Кар’єра

Почала кар’єру судді у 1991 році у Петровському районному суді міста Донецька. У 1998 році призначена безстроково суддею Донецького обласного суду (у 2001 році на базі цього суду було утворено Апеляційний суд Донецької області). З 2011 по 2014 рік Краснощокова Наталія Степанівна обіймала адміністративну посаду заступника голови Апеляційного суду Донецької області. У 2018 була переведена на роботу на посаду судді Донецького апеляційного суду.

Перед початком кар’єри судді проходила стажування у Петровському районному суді міста Донецька.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2013

Декларація за 2014

Електронна декларація  за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

Додатково

 

За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 28 березня 2018 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Краснощокової Н.С. займаній посаді судді.

СОЛОВЙОВ Володимир Миколайович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Харківський юридичний інститут у 1988 році.

 

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 2004 році у Господарському суді Запорізької області. З 2010 року обраний на посаду судді безстроково. У 2016 році Соловйова Володимира Миколайовича було звільнено з посади судді у зв’язку із поданням у відставку.

 

Перед початком кар’єри судді працював в органах прокуратури та займався адвокатською діяльністю.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2013

Декларація за 2014

Декларація за 2015

Декларація за 2016

Декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з автобіографією Соловйова, його донька працює секретарем судового засідання в Господарському суді Запорізької області.

ЦУКУРОВ Владислав Петрович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Донецький державний університет у 1997 році.

 

Кар’єра

З 1991 по 1995 року працював юрисконсультом на підприємствах. З 1996 по 1998 рік працював провідним консультантом з правових питань ЗАТ “Пілігрим”. У 1997 також отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. З 2001 по 2002 працював директором ПП “Адвокатська допомога і аудит”. З 2003 по 2009 займався індивідуальною адвокатською діяльністю. У 2009 році Указом Президента призначений на посаду судді Ворошиловського районного суду міста Донецька. У 2017 призначений на посаду судді безстроково та тимчасово переведений строком на 6 місяців до Жашківського районного суду Черкаської області. У 2018 тимчасово переведений строком на 1 рік до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

 

Повна біографія кандидата за посиланням.

Статки

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Цукуров Петро Миколайович (батько) – з 1995 по т.ч. займається адвокатською діяльністю.
  2. Цукурова Світлана Михайлівна (мати) – з 1995 по 2018 займалася адвокатською діяльністю.
  3. Степанова Олена Петрівна (сестра) – з 2004 по 2015 була нотаріусом у Першій Донецькій державній нотаріальній конторі.
  4. Цукурова Світлана Сергіївна (близька особа) – з 2014 по т.ч. нотаріус у Київському міському нотаріальному окрузі; з 2003 по 2014 нотаріус у Донецькому міському нотаріальному окрузі.
  5. Цукурова Юлія Владиславівна (донька) – з 2017 по т.ч. старший секретар апарату Господарського суду Київської області.

ЯЦИНА Віктор Борисович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Військовий Червонопрапорний інститут міністерства оборони у 1992 році.

Кар’єра

Почав кар’єру судді у 1993 у Військовому суді Харківського гарнізону. У 2004 був обраний безстроково. З 2004 по 2018 рік обіймає посаду судді Апеляційного суду Харківської області. У 2018 році був переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду.

 

Перед початком кар’єри судді проходив службу юрисконсультом Харківського військового університету.

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Електронна декларація за 2013

Електронна декларація за 2014

Електронна декларація за 2015

Електронна декларація за 2016

Електронна декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки:

  1. Яцина Станіслав Вікторович (син) – з 2012 по 2016 обіймав посаду прокурора Краснокутського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області;

 

Додатково

  1. За даними офіційного веб-сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 29 травня 2018 року Комісія ухвалила рішення про відповідність Яцина займаній посаді судді.
  2. Брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у 2016-2017 рр, однак отримав менший за мінімально допустимий бал за результатами іспиту (113,25 балів) і вибув з конкурсу.

 

Кандидати у Вищу раду правосуддя від прокурорської спільноти

Фомін Ігор Юрійович

Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

 

Освіта: вища юридична. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка у 1985 році.

 

Кар’єра

Почав юридичну кар’єру з посади юрисконсульта фабрики індпошиву взуття у м. Києві, де працював з 1981 по 1988. З 1988 по 1994 був членом Київської міської колегії адвокатів. З 1994 року займався індивідуальною адвокатською діяльністю. З 1995 по 1999 обіймав посаду керівника адвокатського об’єднання юридичної фірми “DE JURE”, а з 1999 по 2001 працював адвокатом у тій же фірмі. З березня по серпень 2001 працював керівником департаменту права в ТОВ “Охоронне агентство “Спрут-500”. З 2002 по 2003 був приватним юристом. З 2003 по 2004 обіймав посаду голови адвокатського об’єднання “Українська правнича компанія”. З 2005 по 2007 працював директором ТОВ (до 2006 року – ПП) “Юридична фірма “Професіонал”. З 2007 по 2009 був головою адвокатського об’єднання “Українська правнича компанія”. З 2009 року обіймає посаду голови корпорації “Українська правнича група”. Обіймає посаду партнера адвокатського об’єднання “Фомін та партнери”.

 

Повна біографія кандидата за посиланням.

 

Статки

Декларація за 2017

 

Зв’язки

Згідно з автобіографією кандидата:

  1. Фомін Денис Ігорович (син) працює головою адвокатського об’єднання “Фомін та партнери”.
  2. Фоміна Оксана Ігорівна (дочка) працює помічником адвоката Фоміна Ігоря Юрійовича в адвокатському об’єднанні “Фомін та партнери”.

Додатково

За інформацією з офіційного веб-сайту пана Ігоря Фоміна, він захищав низку українських політиків, серед яких Леонід Кучма, Богдан Данилишин, Євген Корнійчук, Юрій Луценко, Сергій Арбузов, Ігор Калєтнік, Юрій Колобов.