Дисциплінарна практика щодо затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення

Аналіз рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя за 2019-2020 рр, що стосуються дій суддів із затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення

Формування єдиної дисциплінарної практики забезпечує послідовне впровадження стандартів доброчесної поведінки та професіоналізму суддів, а також є превентивним заходом для запобігання порушенням з боку суддів. Як наслідок, від цього значною мірою залежить підтримання довіри суспільства до судової влади та захист репутації суду і суддів. У той же час результати аналізу рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя засвідчили неоднаковий підхід до оцінки дій суддів у схожих ситуаціях.

Одним із таких прикладів є дії суддів, що призводили до порушень строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, внаслідок чого справу було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення. У ході моніторингу практики Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності впродовж 2019 – 2020 років було виокремлено 14 рішень Дисциплінарних палат, які стосувалися зазначених обставин. У дев’яти випадках суддів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення (переважно у виді попередження), а в п’яти – відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності.

ОСОБЛИВОСТІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Першою особливістю справ про адміністративні правопорушення є дуже короткий строк їх розгляду. За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення у суді має розглядатися у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання ним протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Другою і більш важливою особливістю є короткі строки накладення адміністративного стягнення. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) встановлює, що за загальним правилом стягнення у справах про адміністративне правопорушення, які підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення або з дня його виявлення (якщо мова йде про триваюче правопорушення).

Зі спливом строку накладення адміністративного стягнення справа має бути закрита. У такий спосіб винна особа може і уникає притягнення її до відповідальності за вчинене правопорушення.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ПРОПОРЦІЙНОСТІ

У абсолютній більшості проаналізованих дисциплінарних справ дії суддів кваліфікувалися за пунктом 2 частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Наприклад, у справах відносно суддів Бутенко М.В.Гнатюка О.М.Колядова В.Ю. Дисциплінарною палатою було констатоване лише одне порушення: безпідставне затягування строку розгляду справи про адміністративне правопорушення. У всіх цих випадках відносно суддів було застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження.

У той же час у 3 дисциплінарних справах, поряд із порушенням процесуальних строків Дисциплінарною палатою були встановлені й інші порушення з боку суддів, зокрема, вчинення істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Зазначене порушення полягало у неповідомленні сторін про розгляд справ про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП.

Однак, незважаючи на таку сукупність порушень, в справах відносно суддів Писанець Н.В. та Грибанової Л.О. було також застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Лише у дисциплінарній справі відносно судді Коваля А.Б. було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. При цьому у вказаному випадку факт неповідомлення сторін про розгляд справи було кваліфіковано не тільки як істотне порушення норм процесуального права, а й як незаконну відмову у доступі до правосуддя.

Таким чином, при порівнянні дисциплінарних справ відносно суддів Бутенко М.В.Гнатюка О.М.Колядова В.Ю. (де було лише одне порушення вигляді безпідставного затягування розгляду справи) та дисциплінарних справ відносно суддів Писанець Н.В. та Грибанової Л.О. (де було два порушення: безпідставне затягування розгляду справи та неповідомлення сторін про розгляд справи) виявлено застосування однакових дисциплінарних стягнень у виді попередження. Окрім того, за схожих обставин до суддів були застосована різні стягнення: до суддів Писанець Н.В. та Грибанової Л.О. – попередження, а до судді Коваля А.Б. – догану з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Однак, залишається сумнівним, чи відповідає така розбіжна дисциплінарна практика принципу пропорційності з огляду на характер дисциплінарних проступків та їх наслідки.

ОЦІНКА НАВАНТАЖЕННЯ НА СУДДЮ

У всіх проаналізованих дисциплінарних справах досліджується навантаження на суддю та оцінюється чи могло це вплинути на затягування розгляду справи.

У дисциплінарній справі відносно судді Павленко О.О. Дисциплінарна палата встановила, що суддя призначила справу про адміністративне правопорушення поза межами строків накладення адміністративного стягнення. Однак, при цьому констатувала, що суддя розглянула 102 кримінальні справи та 809 справ про адміністративні правопорушення за півроку. На думку Дисциплінарної палати, така обставина не дає достатніх підстав для твердження щодо вчинення суддею дисциплінарного проступку.

У той же час у дисциплінарній справі відносно судді Гнатюка О.М. було встановлено, що ним за півроку було розглянуто 1156 справ та матеріалів різних категорій, з яких у цивільному судочинстві – 200 справ та162 матеріали, у кримінальному судочинстві – 22 справи та 571 матеріал, в адміністративному судочинстві – 17 справ та 3 матеріали, 181 справа про притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Однак, суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження за безпідставне затягування строку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що в обох рішеннях не аналізувалася складність категорій справ, які розглядалися суддями, а також час, які судді мали витратити на розгляд зазначених справ, то можна дійти висновку, що основою для прийняття рішення все ж таки була кількість справ. З вказаних прикладів вбачається, що у судді Гнатюка О.М. було навіть більше навантаження ніж в судді Павленко О.О., однак, у результаті дисциплінарним органом були прийняті діаметрально протилежні рішення.

В іншій дисциплінарній справі відносно судді Шевської О.І. також було відмовлено у притягненні дисциплінарної відповідальності за порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення через надходження клопотань учасників судового розгляду та надмірним навантаженням на суддю. У рішенні було констатовано, що суддею за майже 10 місяців було розглянуто 1783 справи (з яких 1224 матеріали за клопотаннями у кримінальних провадженнях, 512 цивільних справ, 47 справ про адміністративні правопорушення).

У той же час у дисциплінарній справі відносно судді Бутенко М.В. Дисциплінарна палата зазначила про те, що суддею за 8 місяців розглянуто 19 кримінальних справ та 1233 матеріали кримінального провадження, 333 цивільних справ та 96 матеріалів цивільного судочинства, 9 адміністративні справи, 495 справ про адміністративне правопорушення, що сумарно становить 2185 справи. Окрім того, у вказаній дисциплінарній справі також зазначалося про надходження численних клопотань учасників судового розгляду, що також впливало на строк розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак, у результаті суддю було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження за безпідставне затягування строку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вказані рішення свідчать про різні підходи до оцінки навантаження на суддю, що має наслідком ухвалення дисциплінарним органом протилежних рішень за схожих обставин у справах, що стосуються затягування строків розгляду справ про адміністративне правопорушення, що має наслідком закриття провадження.

Окрім того, непоодинокість випадків поведінки суддів, що призводить до порушень строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, також свідчить і про проблему компетенцій суддів щодо управління рухом справи. Фактично судді формально підходять до розгляду справ, керуючись датою надходження справ, не враховуючи пріорітетність справ, які мають короткі строки притягнення до відповідальності.

ВИСНОВКИ

Аналіз рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя за 2019 – 2020 роки свідчить про те, що станом на сьогодні відсутня послідовна дисциплінарна практика щодо порушень суддями строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, внаслідок чого справи було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду таких справ строків накладення адміністративного стягнення. Це у свою чергу створює правову невизначеність як для скаржників, так і для суддів, а також не сприяє запобіганню випадків нових порушень.

Враховуючи різні підходи Дисциплінарних палат при розгляді вище проаналізованих дисциплінарних справ, вважаємо, що Вища рада правосуддя має проводити систематичну роботу з вироблення та узгодження загальних критеріїв щодо врахування навантаження на суддів при розгляді справ, що стосуються затягування строків розгляду справ, а також щодо застосування до суддів дисциплінарних стягнень за певною градацією в залежності від кількості порушень та наслідків, які спричинені такими порушеннями.

Також доцільним видається запровадження Національною школою суддів України відповідних навчальних програм для суддів та кандидатів на посаду судді щодо управління рухом справ з урахуванням пріоритетності справ, які мають короткі строки притягнення до відповідальності.

Іван П’ятак, юридичний радник кампанії “ЧЕСНО. Фільтруй суд!”

Матеріал був опублікований у виданні Liga.net

Ця публікація була здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя». 

Погляди автора, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.