ГРД має мати доступ до всіх відкритих державних реєстрів – експерти

30 січня у Києві відбувся круглий стіл “Наскільки “зв’язані” руки Громадської ради доброчесності у пошуку інформації про суддів під час кваліфікаційного оцінювання?”, організований Transparency International Україна в рамках реалізації грантового проекту «Підвищення ефективності громадського контролю в процесі добору та оцінювання суддів», за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Нове правосуддя».

Фото новини

У заході взяли участь члени Громадської ради доброчесності, представники Офісу Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, Державної судової адміністрації, медіаюристи та експерти. На жаль, вже не вперше члени двох органів судової влади, а саме Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, а також представники Національного агентства із питань запобігання корупції проігнорували запрошення до обговорення, що свідчить про їхнє небажання співпрацювати з громадянським суспільством.

Із вітальним словом до учасників дискусії звернувся виконавчий директор Transparency International Україна, Ярослав ЮРЧИШИН. Він подякував членам ГРД за намагання відновити довіру до судової влади.

Також, на його переконання, українська влада зробила крок вперед, прийнявши нове законодавство в сфері судочинства, запровадивши Громадську раду доброчесності. Водночас влада робить три кроки назад, встановлюючи перепони для прозорої діяльності ГРД: “”Громадська рада доброчесності, здавалося б, має широкі можливості відділяти зерна від плевел в процесі оцінювання суддів, натомість на практиці маємо ситуацію, коли влада чинить перепони, а думку ГРД ігнорують. На жаль, до сих пір маємо досить  закриту позицію від органів судової влади, ВККС та ВРП. Ключовий ресурс членів ГРД – це доступ до інформації. Адже інформація про статус суддів та майно не є приватною, а становить публічний інтерес і має бути доступною. Втім, вдячний, що колеги не опускають руки і роблять усе, щоб зробити свою роботу ефективною та сприяти у покращенні якості судової реформи. Незалежний та справедливий суд потрібен нам всім”, – резюмував Юрчишин.

Його думку продовжив медіаюрист та представник ГО “Платформа прав людини”, Олександр БУРМАГІН. Він впевнений, що члени Громадської ради доброчесності мають отримати максимальні можливості та максимальний доступ під час збору та аналізу інформації про суддів: “Зокрема, члени Громадської ради доброчесності мають право повного доступу до суддівських досьє на підставі частини 7 статті 87 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, де вказано про безоплатний та повний доступ до відкритих державних реєстрів”. За його словами, ознайомлення членів ГРД із даними досьє на сайті ВККС не є повним доступом: “Адже певна категорія інформації там не публікується і саме ця інформація для ГРД є надзвичайно важливою, бо містить дані, які допомагають чітко встановлювати людей, які претендують на посаду судді, та важливі факти для прийняття рішення щодо дотримання норм професійної етики та доброчесності. Це, в свою чергу, забезпечить реальну, а не лише формальну можливість участі ГРД у проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів. Більше того, члени ГРД несуть таку ж відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних, як і інші особи, а тому відсутність спеціальних санкцій для членів ГРД не може бути підставою для ненадання їм повного доступу до відкритих реєстрів, в тому числі даних суддівських досьє.З огляду на це члени ГРД мають отримати доступ до повної інформації/документів суддівського досьє, бо в цьому також є вагомий суспільний інтерес” – підкреслив Бурмагін.

Модераторка Галина Чижик зазначила, що, не маючи доступу до всієї необхідної інформації, члени ГРД звернулися до судів із запитами щодо надання копій декларацій суддів. Більшість судів надали запитувану інформацію, однак, деякі відмовили, пославшись на те, що надання судом інформації на запит ГРД є порушенням закону. Христина БУРТНИК, експертка з доступу до інформації ГО “Центр демократії та верховенства права” наголосила на тому, що така позиція судів не відповідає закону: “Зрештою, суди до яких ви звернулися з проханням надати доступ до майнових декларацій, мали б проаналізувати, чи буде завдана шкода безпосередньо судді та чи переважає інтерес суспільства над забороною надання такого доступу до інформації. Але в даному випадку відмова судів є незаконною”.

Щодо можливості притягнення судів до відповідальності за відмову у наданні декларацій суддів говорила Ірина КУШНІР, представниця Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України. “Питання в тому, як звертається ГРД до суду? Адже вона не функціонує як юрособа, вона не є громадською чи самоврядною організацією. Це специфічна форма залученння громадськості до перевірки доброчесності суддів. Для чистоти справи раджу звертатися від фізичних осіб. Якщо суди не будуть надавати інформацію, тоді 100% можна звертатися до Омбудсмана, і ми будемо вживати заходів та застосовувати санкції до таких судів”.

Максим КОСТЕЦЬКИЙ, експерт Transparency International Україна, підозрює, що на заваді отриманню членами ГРД повного доступу до реєстрів стоять політичні мотиви: “Згідно із статею 87 закону “Про судоустрій та статус суддів” ГРД має мати доступ до всіх відкритих державних реєстрів. Тому питання не в тому, чи уповноважена ГРД мати доступ, питання в тому, які інструменти заважають їй отримати такий доступ? Ненадання ГРД доступу до реєстрів суперечить меті, з якою створювалася ГРД, адже громадськість залучали з метою сприяння ВККС у відборі суддів на відповідність критеріям етики та професійної доброчесності. Не думаю, що це суто юридичні перепони, ймовірно, йдеться про певні політичні мотиви. Тому треб чітко законодавчо прописати процедури, щоб громадськість могла повною мірою виконувати свої повноваження”.

Про перешкоди у наданні членам ГРД доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень говорила Тетяна ОПАНАСЮК, заступниця голови юридичного відділу Державної судової адміністрації України. Вона запевнила, що ДСА є всього лиш держателем реєстру, а перелік осіб, яким може бути надано доступ, визначає Постанова Кабінету Міністрів України. Водночас, чиновниця звернула увагу на те, що за новими законами “Про судоустрій та статус суддів” та “Про Вищу раду правосуддя” порядок ведення реєстру має затвердити Вища рада правосуддя за поданням ДСА: “Відповідний проект положення про реєстр ДСА розробила та направила на затвердження до Вищої ради правосуддя”. Втім, як виявилось, члени ГРД в переліку осіб, яким має бути надано повний доступ до реєстру, відсутні.

На таке обмеження зреагував Віталій ТИТИЧ, співкоординатор Громадської ради доброчесності, який впевнений, що жодна норма не діє в спосіб, визначений законом: “Маючи норми закону, всі органи влади мали б привести підзаконні акти у відповідність до закону. Постанова КМУ буде існувати ще рік, а тому члени ГРД не отримають жодного доступу. Таким чином, членам ГРД залишається лише оскаржувати до суду невиконання відповідними органами норм закону”.

Учасники дискусії також обговорили питання оприлюднення висновків Громадської ради доброчесності. На думку Людмили ОПРИШКО, медіаюристки ГО “Платформа прав людини”, на даному етапі становлення верховенства права в Україні Громадська рада доброчесності виконує роль, яку Європейський суд з прав людини назвав “сторожовим псом демократії”. “Члени ГРД  не просто мають право, а повинні повідомляти суспільство про результати своєї роботи, а саме оприлюднювати висновки, інакше втрачається сенс існування ГРД”. Юристка також погодилась із думкою експертки Ради Європи п. Діани Ковачевої, яка у своєму висновку щодо Регламенту ГРД зазначила, що оприлюдненню не підлягають лише результати регулярного оцінювання суддів, яке проводять органи суддівського врядування, тоді як кваліфікаційне оцінювання є екстраординарною подією.

Також Людмила Опришко вважає, що належним відповідачем за позовами суддів в рамках кваліфікаційного оцінювання має бути не ГРД, а ВККС, оскільки саме остання приймає рішення, о визначають суддівську кар’єру: “Адже рішення ГРД є лише одним із документів, які додаються (можуть додаватись) до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє. ВККС у процесі кваліфікаційного оцінювання може не погодитись із висновком ГРД, тому інформація має  рекомендаційний характер і безпосередньо не створюють для суддів/кандидатів на посаду судді жодних правових наслідків”.

Галина ЧИЖИК, співкоординаторка Громадської ради доброчесності, резюмувала обговорення та зазначила, що без повного доступу до реєстрів члени ГРД не можуть повноцінно сприяти ВККС у встановленні відповідності суддів та кандидатів на суддівські посади критеріям доброчесності та професійної етики. “Сьогоднішній захід продемонстрував, що ключовою перешкодою у отриманні доступу для ГРД є не  відсутність законодавчих положень, а небажання органів влади виконувати закон та співпрацювати із громадянським суспільством. Однак, ми будемо далі добиватися від органів влади виконання закону, навіть якщо доведеться оскаржити їхню бездіяльність через суд”.

Нагадаємо, Громадська рада доброчесності створена для того, щоб сприяти ВККС у встановленні суддів критеріям доброчесності та професійної етики. Однак, через постійні перепони та ігнорування органів судової влади, зокрема Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, збирати та аналізувати інформацію про суддів стає дедалі важче та помітно, як система намагається чинити опір. Втім, незважаючи на це, ми будемо робити усе можливе, аби в найближчому майбутньому отримати доступ до відкритих реєстрів та забезпечити суспільство правдивою інформацією про служителів Феміди.

Інформація отримала з офіційного прес-релізу Громадської ради доброчесності.