You pay peanuts, you get monkeys, або Чому дешеві судді – це надто дорого

Низька оплата праці суддів стимулює неефективність та корупцію у судовій системі України

Згідно зі старою системою оплати праці суддів, визначеною Законом «Про судоустрій і статус суддів» від 2010 року, винагорода судді місцевого суду України (без доплат і надбавок) стартує із 16 000 грн, апеляційного – 17 600 грн. Хоча порівняно із середньою зарплатою це немало, такий рівень – один з найнижчих в Європі й на пострадянському просторі та поступається лише Молдові й Албанії.

Оскільки суддя зазвичай має право на низку доплат і надбавок, фактична середня винагорода за 2016 рік була трохи вищою і становила 22 334 грн, або ж 789 євро на місяць. Та навіть за такого рівня зарплат до реформи український суддя має великі альтернативи й спокуси. До судді, з доходами менше тисячі євро на місяць, приходять люди і просять вирішити справи вартістю мільйони доларів. І цей потік прохачів нескінченний! 2016 року судді цивільних, адміністративних і господарських судів вирішили долю справ на загальну суму в 670.3 мдрд грн. Це лише трохи менше, аніж річні видатки державного бюджету (684.7 млрд грн 2016 року).

Суттєве недофінансування зазвичай має вплив на суддю, який буде намагатися вирішити свої матеріальні проблеми, доповнюючи джерела заробітку хабарами. Недофінансування суддівської системи не може запропонувати рівень зарплат і винагород, які будуть заохочувати та залишати в системі кваліфікованих кандидатів. «You pay peanuts, you get monkeys» – так пояснив, чому зарплата судді в Сінгапурі в 5 разів вища, аніж у США, президент Лі Куан Ю (один з творців сінгапурського «економічного дива»). Цікаво, що в сусідніх до Сінгапура країнах – Бангладеш, Індонезія, Лаос, Непал, Пакистан, В’єтнам, М’янма – недостатнє фінансування судової системи тривалий час сприяло корупції, низькій кваліфікації суддів і порушенню законів. Логічно, що підвищення суддівської винагороди стало центральною частиною недавно ухваленої судової реформи в Україні.

Як зміниться заробітна плата суддів

2 червня 2016 року парламент ухвалив новий Закон «Про судоустрій і статус суддів». Цим документом передбачено вагоме поетапне підвищення заробітної плати суддям усіх юрисдикцій. Схему підвищення суддівської винагороди почали реалізовувати з 1 січня 2017 року, коли оклад судді місцевого суду становитиме 15, апеляційного – 25 прожиткових мінімумів. Оклади суддів Верховного Суду підвищено відразу до 75 прожиткових мінімумів.

Новими положеннями збережено доплати та надбавки, які в сумі максимально можуть додати до окладу 120%. Крім того, реформа оплати праці суддів також запроваджує реґіональні коефіцієнти. Залежно від населеного пункту, де розташований суд, до суддівської винагороди застосовують реґіональний коефіцієнт 1.1 (населений пункт з населенням більше 100 тис. осіб), 1.2 (населений пункт з населенням від 500 тис. осіб) та 1.25 (для міст-мільйонників). У результаті 2017 року винагорода суддів має становити:

  • для місцевих судів – 24–66 тис. грн;
  • для апеляційних судів – 40–110 тис. грн;
  • для Верховного Суду – 150–330 тис. грн.

Щоправда, на збільшену зарплату можуть розраховувати лише ті судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. На 2017 рік бюджетними призначеннями середню суддівську винагороду забезпечено на рівні 32 603 грн, що порівняно з 2016 роком більше на 10 269 грн, або на 46%.

Для суддів місцевого та апеляційного судів це тільки перший етап підвищення заробітної плати. Оклад підвищуватимуть ще тричі, і 2020 року для судді місцевого суду він становитиме 30 прожиткових мінімумів, апеляційного суду, вищих спеціалізованих судів (наразі їх ще не створено) – 50. Розмір суддівської винагороди і надалі будуть автоматично осучаснювати щороку 1 січня разом з індексацією прожиткового мінімуму. У результаті реформи, з урахуванням прогнозованого підвищення прожиткового мінімуму (2073 грн з 1 січня 2020 року) за три роки, суддівська винагорода становитиме:

  • для місцевих судів – 62–171 тис. грн;
  • для апеляційних судів – 104–285 тис. грн;
  • для Верховного Суду – 155–428 тис. грн.

Таким чином, заробітна плата судді стартуватиме із 62 тис. грн, а з урахуванням реґіонального коефіцієнта – 68.4 тис. грн. За прогнозованим обмінним курсом, суддівська винагорода становитиме більше 2.3 тис. дол. США. Цей рівень вже зіставний із рівнем оплати праці судді в Румунії або Литві та альтернативами на місцевому ринку праці (звичайно, якщо доти в цих країнах не відбудеться суттєвого підвищення зарплат суддів).

Водночас отримати максимальний розмір винагороди з усіма надбавками та доплатами якщо і вдасться, то лише одиницям. На сьогодні майже три чверті суддів працюють у місцевих судах, де оклад найменший. Господарські, адміністративні та апеляційні суди розташовано переважно в обласних центрах з населенням 100–500 тис. осіб, де застосовують коефіцієнт 1.1 за максимально можливого значення реґіонального коефіцієнта 1.25. Лише 765 суддів обіймають посаду голови судді, що дає право на надбавку в 10%. Середній період перебування на посаді судді становить 15–20 років, що надає право на надбавку за вислугу років у 40–50%. Водночас максимальну надбавку за вислугу років у 80% призначають лише тим, хто пропрацював більше 35 років.

Як зміниться рахунок від держави

Збільшення суддівської винагороди відповідно збільшує витрати бюджету на фонд оплати праці (ФОП). Звичайно, поетапне кількаразове підвищення суддівської винагороди матиме вагомі наслідки для бюджету та платників податків.

Підвищення посадових окладів суддів, запровадження реґіональних коефіцієнтів і збереження надбавок і доплат могло б підвищити 2017 року витрати платників податків на 2.9 млрд грн. Попри те фактичне зростання фонду оплати праці суддів з нарахуваннями 2017 року насправді буде меншим.

Перша причина такого повільного росту витрат – недоукомплектація судів. Так, 2016 року, за даними обліку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, загальна кількість штатних посад суддів у судах на 01.01.2017 року становила 9028 одиниць, тимчасом як фактична кількість працюючих суддів у судах – 6374, а вакантними були 2654 посади судді.

Друга причина – кількість суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання (та відповідно матимуть право на підвищену суддівську винагороду), вимірюється кількома сотнями і навряд чи до кінця 2017 року сягне 100%. А ось вже через рік витрати зростатимуть набагато швидше. Навіть якщо чисельність суддів не буде збільшуватися, щорічні додаткові витрати на зарплати суддів становитимуть близько 2.5–3.0 млрд грн після того, як усі судді пройдуть кваліфікаційне оцінювання й отримають кількаразове підвищення окладів та індексацію прожиткового мінімуму. Таким чином підвищення суддівської винагороди в середньому збільшить щорічні податкові витрати зайнятого зі 140 грн (38 коп на день) 2016 року до 826 грн (2 грн 26 коп на день) 2020 року.

Зростання суддівської винагороди та утримання суддів у відставці – це лише частина витрат на судову реформу. Судова система – це комплексний захід, який окрім підвищення суддівської винагороди передбачає підвищення заробітних плат звичайних працівників суду, переобладнання судів і запровадження інноваційних технологій у судочинстві, проведення відборів тощо. Підвищені витрати на утримання оновленої суддівської влади передбачено і бюджетом на 2017 рік, і проектом Основних напрямів бюджетної політики на 2018–2020 роки. Зокрема на наступні три роки уряд визначає пріоритетом і передбачає збільшені видатки на «Фінансове забезпечення процесу формування справедливої та ефективної системи правосуддя».

За розрахунками уряду, фінансування судової реформи збільшить номінальні видатки на утримання судів державного бюджету втричі з 7.1 млрд грн .2016 року до 19.7 млрд грн 2020 року. Відносно ВВП видатки мають зрости з 0.3% ВВП 2016 року до 0.5% ВВП 2020 року. Тут треба зазначити, що Україна належить до групи країн, що наразі мають найнижчі витрати на утримання судів і в абсолютному вимірі, і з урахуванням рівня доходів. Підвищення витрат на судову систему до 0.5% ВВП буде більш адекватним, зважаючи на рівень доходів України та міжнародний досвід.

Передбачене згідно з реформою зростання затрат уряду на утримання судів означає, що 2020 року кожен зайнятий щодня витрачатиме на утримання судової влади 3 грн 30 коп замість 1 грн 19 коп 2016 року. Здається, це розумна ціна за якісне правосуддя.

Крім того, компенсувати підвищені видатки має прискорений ріст ВВП. Є дослідження, які емпірично довели, що перехід до незалежного статусу судів може підвищити щорічні темпи росту ВВП на 1.5–2.1 відсоткового пункта та в результаті подвоїти ВВП за 33–47 років (до +1.5 відсоткового пункта на рік). Незалежна професійна судова реформа стимулює пришвидшені темпи економічного росту через низку шляхів.

Є дослідження, які засвідчують, що сильна система захисту контрактів сприяє підвищенню частки експорту з високою доданою вартістю. Про те, що якісне судочинство важливе для залучення інвестицій, не говорив лише лінивий. Доступність кредитів, створення інновацій і взагалі відчуття захищеності, не кажучи про невідворотність покарання за корупційні дії, – це все залежить від якості судової системи.

Щоб позбутися старої системи, також потрібно буде доплатити. На додаток до збільшеного фінансування оновленої суддівської системи уряд також буде змушений сплачувати і суддям, які не витримали реформи. Справа в тому, що не всі з них мають бажання пройти кваліфікаційне оцінювання та не всі судді, які хочуть його пройти, насправді зможуть це зробити. Згідно із законодавством суддям, які пішли у відставку і мають стаж роботи більше 20 років, з бюджету потрібно буде сплачувати довічне утримання. Його розмір наразі становить 80% заробітної плати судді.

2016 року кількість суддів, які залишили систему, становила рекордні 1519 осіб. Офіційно причина плинності кадрів звучить як «за загальними обставинами». Неофіційно таку плинність пов’язують з необхідністю проходити е-декларування та кваліфікаційне оцінювання, передбачені реформою. З розрахунку середньої пенсійної виплати для суддів в 23.7 тис грн їх утримання 2017 року обійдеться платникам податків у додаткові 432 млн грн на рік. Крім того, очікується, що із судової системи 2017 року підуть більш як 2 тисячі суддів.

Таким чином, додаткові видатки бюджету за умовами 2017 року на утримання суддів можуть зрости на 1.0 млрд грн. Це означає, що кожного дня платник податків на додаток до утримання чинної судової системи в середньому буде відраховувати 17 коп на утримання суддів з минулого. Здається, не надто велика ціна для того, щоб суддівський корпус оновився. Цей чек від держави зростатиме не так швидко, як заробітна плата нових суддів, оскільки для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, довічне утримання буде визначатися від старих окладів, які діяли до реформи.

Статтю підготовлено  Ціною держави у співпраці з кампанією ЧЕСНО. Фільтруй суд! за підтримки Уряду Швеції