Судді, які ухвалювали політичні рішення та судили Євромайданівців, вершать правосуддя у апеляційних судах столиці й області. Аналіз ЧЕСНО.Фільтруй суд!

Апеляція – інстанція, що переглядає рішення суддів першого рівня, а отже саме від неї громадяни очікують найскрупульознішого розгляду та встановлення справедливості у програних справах. ЧЕСНО.Фільтруй суд!, формуючи базу профайлів усіх суддів України, проаналізував служителів Феміди Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області. Всього у цих двох судах працює понад 120 суддів: 79 у апеляції столиці та ще 44 у обласній.

Із 79 суддів Апеляційного суду міста Києва36 (45%) порушили критерії доброчесності Руху ЧЕСНО, зокрема ухвалювали політичні рішення. Зокрема: ухвалення сумнівних рішень – 14 суддів, непрозорість статків – 18, неетична поведінка – 2, порушення прав людини – 6, корупція – 2.

Із 44 суддів Апеляційного суду Київської області недоброчесних – 24 (54%). Із них причетні до сумнівних рішень – 10, до непрозорості статків – 14, до неетичної поведінки – 9.

Відзначилась своїм рішенням суддя Апеляційного суду міста Києва Ольга Юрдига, яка у 2011 році була у складі колегії, що переглядала вирок судді Печерського районного суду Кірєєва про позбавлення волі на 7 років Юлії Тимошенко. Апеляційний суд міста Києва залишив це рішення в силі. Нагадаємо, вирок суду тоді засудили Єропейські інституції, а  рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Тимошенко проти України” було визнано, що ця справа була наслідком політично мотивованого переслідування.

Рішення колеги судді Юрдиги Людмили Українець також стало предметом перегляду у ЄСПЛ. Остання залишила в силі рішення Печерського районного суду проти журналіста газети “Вечірні вісті”, який дозволив собі критику Ганни Герман, яка на той момент була кандидатом в народні депутати. Європейський суд з прав людини визнав порушення українськими судами свободи вираження поглядів та порушення вимог статті 10 Європейської конвенції з прав людини.

Суддя того ж Апеляційного суду міста Києва Валерій Лашевич у складі колегії у 2011 році ухвалив рішення продовжити строк тримання під вартою Юрію Луценку. Сам Лученко згодом вимагав притягнути суддю Лашевича та інших суддів колегії до відповідальності за таке рішення. У справі “Луценко проти України” Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що тримання Луценка під вартою було свавільним та несумісним із цілями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суддя Ляшевич відзначився також рішеннями у справах “беркутівців”. Суддя головував у колегії (в якій був і суддя цього ж суду Іван Рибак), яка 4 рази переносила розгляд апеляції щодо ухвали Печерського районного суду м. Києва щодо зміни запобіжного заходу Дмитру Садовнику, який підозрюється у вбивстві 39 людей на Майдані, з тримання під вартою на домашній арешт. Садовник зрештою втік з-під домашнього арешту й був оголошений у розшук. Валерій Ляшевич разом із колегою В’ячеславом Дзюбіним також головував у колегії, яка змінила запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт “беркутівцю” Олександру Бєлову, підозрюваному у вбивствах 18 людей на Майдані. У подальшому підозрюваний Олександр Бєлов перестав виходити на зв’язок зі своїм адвокатом та не з`являється на засіданнях суду.

Суддя Апеляційного суду Києва В’ячеслав Дзюбін також був причетний до інших рішень щодо “беркутівців”. Він був у складі колегії, що обрала запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання Віталію Гончаренку, якому інкримінують понад 33 замахи та вбивство трьох активістів Євромайдану. Після зміни запобіжного заходу Гончаренко та ще троє його колишніх колег втекли до Росії. Цей же суддя головував у колегії, яка залишила в силі вирок Голосіївського районного суду про засудження Дмитра та Сергія Павличенків. Нагадаємо, свідки, допитані у ході судового розгляду, зазначали, що не впізнають в підсудних вбивць та сумніваються в тому, що слідчі правильно зафіксували їхні слова у відповідних протоколах. Інші докази щодо підтвердження вини Павличенків також є сумнівними. Також суддя Дзюбін відомий у медіа рішенням про скасування арешту із 300 млн грн панамської компанії «Restwood Products Corporation» на рахунку у банку Ліхтенштейну. Нагадаємо, ГПУ вважала, що цю панамську компанію  контролює Світлана Ємельянова, дружина судді Вищого госпсуду Артура Ємельянова.

Головуючим у складі колегії, яка винесла рішення про скасування арешту із 300 млн грн панамської компанії «Restwood Products Corporation» був суддя цього ж суду Дмитро Сокуренко. Майно судді Сокуренка було оцінено у більш як $1,36 млн США або майже 33,7 млн грн (станом на липень 2016 року). Зокрема, будинок площею 534 кв.м у Печерському районі Києва, який оцінено експертами у $1,25 млн, квартира у центрі м. Києва вартістю $80 тис, житловий будинок у Київській області площею 183,5 кв.м. У матеріалі розслідування журналісти звертають увагу, що вищевказане майно Сокуренко зміг набути, незважаючи на те, що практично все життя пропрацював на посадах начальника Головного управління юстиції у Києві та судді.

Інший суддя Апеляційного суду міста Києва Дмитро Геращенко, який минулого року брав участь у конкурсі у Верховний Суд, у 2009 році фігурував у справі з хабарем. Згідно з поясненнями юриста комунального підприємства «Домоуправління №18», наданим під час слухань справи, він, перебуваючи в робочому кабінеті судді, нібито передав Геращенку незаконну матеріальну винагороду в розмірі 200 доларів за прискорення розгляду судових справ. Сам суддя під час кваліфікаційного оцінювання заявив, що справа закрита у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Загалом, понад половина суддів Апеляційного суду Київської області порушили критерії доброчесності Руху ЧЕСНО. Як і колеги зі столичної апеляції, судді виносили сумнівні рішення, які відзначаються тенденційністю. Так, служителі Феміди з обласної апеляції у часи Євромайдану ухвалювали рішення проти його активістів, а зокрема Автомайданівців. Судді Оксана Рудніченко, Віктор Гарбрієль та Ірина Ященко своїми рішеннями залишили без задоволення скарги осіб, яких рішеннями перших інстанцій було позбавлено прав керування автомобілем через те, що вони, нібито, не зупинилися на вимогу інспектора ДАІ 29 грудня 2013 року (день проведення акції протесту – поїздки “Автомайдану” до резиденції президента Януковича в Межигір’ї). Їхні колеги Олександр Гриненко та Юрій Семенцов також залишили в силі рішення перших інстанцій в ідентичних справах, втім зменшивши строки позбавлення керування обвинувуваними особами транспортними засобами.

Також варто згадати про інших суддів, які є “суддями Майдану”. Вони досі працюють в Апеляційному суді Київської області: Юрій Слива, Сергій Журба, Андрій Дрига.

Із профайлами усіх суддів апеляційних судів можна ознайомитися у розділі “Профайли суддів, або за лінками:

Судді Апеляційного суду міста Києва

Судді Апеляційного суду Київської області